Горбаль о последствиях очищения банковской системы Украины

РИА Новости Украина — радиостанция «Голос Столицы»

Нацбанк сохранил учетную ставку на уровне 14%. Во второй раз регулятор не решается на изменения. В декабре этот вопрос также выносился на повестку дня.

Причина отказа от пересмотра ставки в сторону уменьшения — инфляционные риски. Как сообщается в пресс-релизе НБУ со ссылкой на соответствующее решение правления «О размере учетной ставки», такое решение принято для нивелирования инфляционных рисков и достижения целей по инфляции в 2017-2018 годах.

Ранее финансисты допустили снижение учетной ставки регулятора на 2%, то есть до 12% годовых.

О политике НБУ, очищении банковской системы и других финансовых прогнозах, влияющих на нашу жизнь, — в интервью радиостанции Голос Столицы эксперта по вопросам финансов, бывшего члена совета НБУ Василия Горбаля.

(текст публикуется на языке оригинала)

Чи буде впливати облікова ставка НБУ на весь фінансовий сектор, до якого мають відношення пересічні громадяни України, малий, середній бізнес?

— Дійсно, такі розрахунки є, що можна понизити облікову ставку на 2%, відповідно, до 12%. У нас, на жаль, як у більшості країн, не має прямого впливу на вартість ресурсів, але опосередковано, звичайно, буде впливати, тому що у більшості договорів, які комерційні банки укладають з НБУ стосовно видачі рефінансування, фігурує якраз як базова облікова ставка. Облікова ставка використовується в інших договорах, тобто це, дійсно, може вплинути і на вартість ресурсів, як наслідок, на ставки кредитування. 

Не одразу, а поступово… 

— Звичайно, поступово, тим більше, з огляду на те, що більше 50% ринку – це зараз державні банки. Відповідно, ці темпи можуть бути дещо більшими. Звичайно, як наслідок, банки будуть знижувати і відсоткові ставки по депозитам. 

В плані кредитування ми отримаємо в зв’язку зі зниженням облікової ставки якісь послаблення або покращення?

— Не прямо одразу, тобто не можна говорити зразу, що по всім кредитам відбудеться здешевлення, але опосередковано це вплине на вартість ресурсів комерційних банків. Можна очікувати і здешевлення кредитних ресурсів також. 

Що відбувається із кредитно-депозитними установами? Бажання нести кошти не дуже велике у людей. 

— Якщо подивитись по статистиці, то ріст є. Стосовно програм, цікавих програм, то я б відмітив програму кредитування з підтримки створення нових робочих місць, яка активно пропонувалась «ПриватБанком» до націоналізації. Наскільки я розумію, правління «ПриватБанку» прийняло рішення підтримувати і далі розвивати цю програму. Ця програма, наскільки я пам’ятаю, була створена в співпраці з громадськими організаціями, зокрема, з українським союзом промисловців та підприємців. Відомо, що на минулий рік в рамках цієї програми більше 100 тисяч нових робочих місць створено. Це, напевно, те, що потрібно зараз. Суть програми в тому, що місцеві бюджети компенсують частину відсоткової ставки по такому виду кредитів. Це є кредитування малого і середнього бізнесу. Цікава програма, тим більше, з огляду на те, що «ПриватБанк» став державним, тобто цю програму варто б було проаналізувати, як вона працює і поширити на всі банки. 

Прибутковість цієї програми вже підтверджена? Чи для самої фінустанови це буде не дуже прибутково, але дозволить обертати гроші, створити певні посилення?

— Можливо, новому правлінню «ПриватБанку» було не до того, щоби проаналізувати результати роботи цієї програми по минулому року, тому що, зрозуміло, що у різних регіонах місцеві бюджети приймали різні рішення стосовно компенсації, тобто там різні відсотки. Але, з огляду на те, що 100 тисяч нових робочих місць в рамках цієї програми, це десь за декілька місяців, це хороший показник, знаковий з точки зору. Це той пріоритет, який можна ставити. Тим більше, подібні програми в бюджеті були в минулих роках, це створення робочих місць в депресивних районах, де існувала практика компенсації відсотків. Звичайно, частина реформаторів, зокрема, члени грузинської команди, говорили, що якщо компенсація, це якась корупція. Я вважаю, що не завжди протекціонізм і захист вітчизняного виробника чи підтримка того чи іншого сектору економіки є корупцією. Якщо все прозоро, тим більше, місцеві бюджети ці програми підтримують. Тим більше, подібні програми є в багатьох країнах світу. 

Ми відчуємо якісь зміни після того, як «ПриватБанк» став державним?

— Звичайно, я переконаний, що юридичні особи відчують певні зміни. Державний — значить дещо більш консервативніший, скажемо так. Тобто якісь кредитні процедури, те що було претензією зі сторони НБУ, будуть напевно переглянуті. Якого кола клієнтів це торкнеться, поки говорити рано. Я думаю, що це якраз компетенція правління. Також незрозуміла ситуація стосовно всіх операцій, що були проведені під час роботи і дії тимчасової адміністрації, хоча це період був короткий, але ми бачимо, що за цей короткий період було проведено багато операцій, які несуть юридичні ризики стосовно різноманітних майбутніх позовів. Ця тема ризиків досі зберігається і також достатньо суперечлива інформація, якщо можна так сказати, стосовно реструктуризації кредитного портфелю афільованих структур до банку, до акціонерів банку. З одної сторони, під час початку процесу націоналізації було заявлено про те, що є як мінімум півроку на завершення цього процесу, потім коментар одного з акціонерів банку, що насправді вже всі кредити були реструктуризовані ще до процесу націоналізації. Тобто де оця середина і де насправді там правда стосовно реструктуризації, складно сказати. 

Плюс зміна аудитора, тобто мені б хотілося дійсно подивитися баланс «ПриватБанку» вже на якусь звітну дату, чим він буде відрізнятися від балансів попередніх, тобто наскільки будуть сформовані резерви, наскільки відповідають дійсності ті заяви, які були з приводу досить високої питомої ваги кредитів інсайдерам, чи це побачимо ми вже в тих звітах тощо. Тому питань таких от достатньо багато, не на всі з них є офіційні відповіді від керівництва «ПриватБанку», але я думаю, що це питання часу. Головне, що роботу банку було стабілізовано, всі інформаційні атаки на «ПриватБанк», і зокрема, можливо, неправильна досить часто інформаційна кампанія чи інформаційне супроводження самого процесу націоналізації вже позаду. 

Що потрібно робити зараз?

— Зараз державі потрібно вже будувати хоча б тактику на найближчий рік стосовно поводження на ринку, коли на ринку більше 50% сконцентровано в державних банках. Тобто це вже абсолютно інший підхід. Складно буде сказати тепер регулятору при коливаннях курсу, що це винуваті якісь спекулянти. Тобто є багато речей, які вже в майбутньому пояснити буде складніше. І знову ж, всі програми підтримки бізнесу, всього решта, ті програми, які зокрема існують в тому ж Укргазбанку, еко-кредити, кредити по підтримці сільгоспвиробників, це все зараз можна буде дивитися по зміні кредитного портфелю чи кредитної політики, наскільки державним стане «ПриватБанк». Тобто якщо знову в кредитному портфелі ми будемо бачити кредити державним монополіям, державним підприємствам, тобто він дійсно стане державним в тому негативному змісті цього слова. Якщо це буде і далі динамічний той банк, з тими традиціями, які насправді у цього банку були, найкращі традиції, тоді ми отримаємо достатньо цікавий державний банк з хорошими перспективами виходу держави з цього банку. 

Обговорювалися варіанти злиття, наприклад, Ощадбанку з «ПриватБанком». Ці розмови мають під собою певний ґрунт?

— Як я розумію, один з варіантів самого механізму націоналізації, це обговорювалося, можливість приєднання. Але з огляду, знову, без образ зі сторони «Ощаду», різний рівень технологічних певних і розробок, і підходів…

Можливо досвід «ПриватБанку» міг би підтягнути «Ощадбанк»?

— Ні, могли би відбуватися просто нові операційні певні ризики. І держава на це не пішла. Дійсно, щоб не створювати ще нові ризики, тому що насправді процес злиття будь-яких банків це завжди непростий процес. І багато-багато чого там завжди вилазить, різні операційні ризики. Тому пішли по такому варіанту, фактично за тиждень було проведено націоналізацію. Злиття — це було би значно довше.

В цьому році чекати на закриття банків?

— Не дивлячись на те, що один із представників НБУ, членів правління, сказав, що, на його думку, процес очищення банківської системи вже завершено, я розумію, що в нас все рівно є декілька банків, які є в зоні ризику. Тобто це ті банки, їх небагато, які можна подивитись по показникам роботи банківської системи, ведуть прогнозовану і тривалу збиткову діяльність, тобто наявні вже тривалі хвороби цих банків. Є банки, які виконали програму капіталізації минулого року, але в яких були складнощі з виконанням цих програм. Вони все рівно десь в зоні ризику знаходяться, як мінімум, пару банків, в яких є юридичні ризики з точки зору конфліктів між акціонерами, все таке інше, судові позови. Це також може призвести до певних ризиків. Невелика кількість банків ще в зоні ризику знаходяться. Звичайно, хотілось би, щоб НБУ міг би до нового року провести, підвести риску, щоби бачили баланс вже очищеної банківської системи, тобто і по «Платинуму», і по «Народному капіталу», що це ті рішення, які можна прийняти і в кінці 2016-го року вже бачити той баланс і з ним оперувати. Але відбулось як відбулось. Не дивлячись на те, що очільниця Національного банку ще півтора року тому оголошувала, що етап очищення закінчився. 

То був, мабуть, перший етап чи другий етап? 

— Ні, цей етап вийшов занадто гумовий. Робота на цей рік – це розуміння того, що, дійсно, більше 50% — це державний сектор, розуміння і робота з цим. Пониження кредитних ставок, відновлення кредитування – це ті, напевно, пріоритети, які стоять перед банківською системою. Питання відновлення довіри – воно все рівно існує. Воно нікуди не щезло. На жаль, це є пріоритетною задачею як уряду, так і Національного банку. Єдине, що криза довіри – це проблема останніх двох років. Це стратегія цього року і її потрібно вирішувати. 

Прокоментуйте історію з судовими позовами від нещодавно закритих банків? Близько 10 банків зараз судяться щодо рішення про закриття з НБУ…

— Подібні рішення в компетенції адміністративних судів розглядаються подібні позови. Якщо до перших ми відносились із подивом, то пізніше таких рішень вже було значно більше. Дійсно, десь до десяти подібних випадків вже є. Як їх розв’язувати – зрозуміло, тільки в судовому плані. Національний банк при прийнятті рішення дав певні підстави для винесення подібних рішень, тобто ті чи інші рішення потрібно було, напевно, продумувати і на предмет судових позовів. 

Якщо банк судиться із Національним банком щодо закриття, чи люди, які були вкладниками, можуть не отримати кошти?

— Так, зупиняються процеси виплат. Це, як правило, впливає на це, тобто ці процеси зупиняються. Як правило, страждають вкладники і клієнти. Зупиняються всі процеси в банку до завершення цих судових позовів. Мова йде про невеликі банки, де і завантаження невелике, але, все рівно, це присутнє. 

Щодо самого ФГВ, наскільки сьогодні велике навантаження на нього?

— Ми були свідками прийняття рішень стосовно збільшення капіталу фонду, знову ж, уряд, і це записано в бюджеті, всі ці речі є. Тобто фонд може виконувати свої функції. Інше питання, це питання реалізації активів для покриття цих коштів, для виплати не тільки вкладникам 200, але і 200+, і вкладникам сьомої черги, тобто тих, у кого залишки на поточних рахунках. Тобто це питання таке у нас достатньо є сумнівним з точки зору вирішення, тим більше з огляду на повідомлення ФГВ про достатньо низьку вартість активів, що передаються до фонду. Тим більше, є питання, коли, наприклад, передавалися ті чи інші кредитні портфелі під забезпечення НБУ, розумію, що є певні неузгодженості між ФГВ та НБУ, коли тривалий час йде на погодження ціни. Наприклад, коли банк зайшов в ФГВ, а певний кредитний портфель, певні активи, знаходяться під рефінансуванням НБУ. Тому потрібно погоджувати всю процедуру ще там. Як мені відомо, зокрема по деяким банкам, ця процедура якщо не заморожена, то блокується чомусь. Це також, здавалося би, мало би бути вирішено якомога швидше для того, щоби клієнти могли на щось розраховувати. Чи, можливо, надзвичайно низька вартість активів відлякує виконавців безпосередньо, тому що комусь треба ставити підписи, засвідчувати, зрозуміло, що потім будуть запитання від правоохоронних органів, від громадськості.

Після такої очистки банківської системи у нас можуть з’являтися нові фінансові установи? 

— Все може бути. Тим більше, дивіться: було заявлено, наприклад, акціонерами російських банків, зокрема того ж Промінвестбанку, йдеться і про державні російські банки, які працюють, присутні тут, тобто про їх можливий вихід з ринку. Тобто певна реорганізація, продаж, відповідно, може бути. Від Промінвестбанку були заяви, що до кінця минулого року, зараз ця заява була скоригована, що це перший квартал 2018-го року. Тобто в будь-якому випадку, в 2017-му році можна буде чути про якісь там продовження переговорів стосовно цих банківських активів. Була цікава угода щодо купівлі по українському банку розвитку, реконструкції та розвитку, фактично, державного, де покупцем виступила китайська сторона. Правда, поки нічого не відбувається, ми очікуємо якогось економічного дива, але хто зна. 

Можливо триває певний перехідний період?

— Так, можливо в 2017-му році і цей банк про себе заговорить, його нові акціонери про свої плани. Тобто є і певні очікування якихось приємних новин на банківському ринку.

Можна сподіватися, що з кредитуванням ситуація в країні цього року покращиться?

— Я би вважав, що це якраз є пріоритет роботи і уряду, і НБУ, незважаючи на те, що НБУ, з огляду і на зміну законодавства, публічно та, я б сказав, навіть демонстративно абстрагується завжди від того, що це не є компетенція Нацбанку: підтримка економічного розвитку. В будь-якому випадку правлінню НБУ не уникнути і дискусій, і участі в робочих нарад з урядом для того, щоби виробляти ті чи інші рішення, які би сприяли пошуку точок росту.

А стосовно акцентів? Якщо ми будемо говорити про укріплення позицій кредитування в Україні? Це будуть акценти на специфічні види кредитування? Наприклад, кредитування житла, або споживче кредитування, або кредитування готівкою? 

— Знову ж, бачите, структура банківського ринку змінилася, з огляду на процес націоналізації, що завершений, «ПриватБанку». Тобто багато залежить від того, як держава бачить розвиток банку на цей рік. Тобто якщо ми розуміємо, так чи інакше стратегію розвитку державних банків, які вже працюють на ринку: Укргазбанку, Ексімбанку, Ощадбанку, заявлено про ці стратегії. І в рамках цих стратегій, я розумію, що буде збережено все те, що було, але в будь-якому випадку якісь коригування будуть. Подивимося.

Ранее кандидат экономических наук Евгений Невмержицкий в эфире «ГС» заявил, что из-за валютных ограничений Нацбанка происходит вымывание средств из банковской системы и вывод их за границу.

Также эксперт в банковской отрасли Игорь Шевченко в эфире «ГС» заявил, что если не будет предпринято никаких мер для привлечения инвестиций в страну, то курс нацвалюты к концу года будет 40 гривен за доллар.