Банки в Украине Всё о финансах и экономики
Не так вже й давно, буквально рік тому, сталася в нашому місті цікава подія. Подивившись на мапу Києва і зрозумівши, що земельних ресурсів, які б складним хімічно-економічним шляхом можна було б перетворити на гроші, майже не лишилося, що будувати дуже дороге житло економ класу немає де, мудрі мужі з київської міської влади вирішили розібратися з проблемою кардинально.
«Немає де будувати — вирішили вони — то й будівельні компанії нам непотрібні. А якщо не потрібні давайте їх продамо всі гуртом!»
Сказали – зробили. І внесли до об’єктів приватизації Холдингову Компанію «Київміськбуд».
Тут і покупець вималювався – найбагатша тьотька Росії й за сумісництвом дружина мера Москви – Олена Батуріна.
Але на заваді цим прогресивним планам державних київських мужів став найсправедливіший у світі Господарський суд міста Києва, який своєю постановою заборонив продаж акцій будівельного холдингу, які знаходяться у власності київської громади.
Але минув рік, минули позачергові парламентські та мерські вибори, минув час дії постанови чесного, але безпорадного в даній ситуації суду… І ось місяць тому деякі несвідомі засоби масової інформації здійняли галас. «Рятуйте — кричали вони – знову надьоже і опора нашої будівельної індустрії хоче заграбастати московська мерша!»
«Що опять?» — запитали люди у керівників компанії «Інтеко».
«Та хто вам таке сказав? Безсоромно брешуть! Нам ваш «Кієвгорстрой» і даром не потрібний» – Відповіли там. Підтвердили слова офіційним папером на красивому бланку, але, сумніви все одно залишилися.
«Так, так, так! — втрутився у суперечку нещодавно, якимось дивом переобраний на зборах акціонерів, Президент «Київміськбуда» пан Шилюк. – Продають! І саме Батуриній. Намагалися ми цій навалі протистояти, але по-перше у москалів грошей більше, по-друге, вирішують тут все пани Чуб, Комарницький та Белковський. Вони, до речі на останніх зборах акціонерів нам трохи руки не повідривали, щоб голосували так як їм потрібно. Тож, продають все, що напрацьовано непосильною працею. А чи знаєте чим це все може для нас закінчитися?» І почав пан Президент холдингу разом із своєю прес-службою живописати картину майбутнього апокаліпсису. Шоправда, після його спічу не зовсім було зрозуміло, кого він має на увазі під словом «НАС», всіх киян, чи виключно менеджмент холдингу.
«Та кому ви вірите? – заступився за російську бізнесвумен та київську владу український політолог Кость Бондаренко. – Нічого такого немає: по-перше – не збирається Олена Миколаївна нічого купувати. А по-друге — ви навіть не уявляєте, які перспективи відкриються перед нами після того як «Інтеко» таки купить холдинг. Адже пані Батуріна має бізнеси в багатьох країнах світу і ніхто від цього не постраждав, окрім американців з їхнею іпотечною кризою, але так їм і треба».
Наслухавшись страшних оповідок й так і не отримавши зрозумілої відповіді звернулися люди до першоджерела, самого пана Чуба, Голови наглядової ради холдингу.
«Скажіть нам правду!»
«Вибачте, але пан Чуб правду сказати не може! — Відповіли за нього його помічники. – пан Чуб зараз знаходиться на дюже секретній нараді й детальнішої інформації про місце його знаходження ми не маємо! Звичайно коли вин з’явиться ми поінформуємо йому, що ви заходили. Але він людина зайнята, а тому коли з’явиться невідомо».
Не знайшовши правди серед функціонерів кинувся люд до тих хто вершить судьбу столиці. Але виявилося, навіть щоб поставити запитання, вже не кажучи про те, щоб отримати на нього хоч якусь тямущу відповідь, треба підготувати і пред’явити таку кипу документів, що на оформлення їх піде шалена купа часу, і необхідність задавати їх відпаде сама-собою. Про це повідомили у приймальній першого зама останнього мера, Дениса Яковича Басса.
Проте розставив всі крапки над «і» Міністр регіонального розвитку і будівництва Василь Куйбіда. Під час прес-конференції на запитання, чи продаватимуть холдинг він відверто відповів: «Не знаю» мені про це нічого не відомо». А потім трохи подумав і чомусь додав: «Сподіваюсь, цього не станеться».
«Тож все таки може статися» — захвилювався народ і кинувся шукати правди до законодавчої гілки київської влади, а саме до Олеся Станіславовича Довгого. І тут нас заспокоїли тим, що у порядку денному питання про продаж «Київміськбуду» не стоїть. А на запитання про те, що станеться, якщо депутати вирішать внести зміни у порядок денний почули таку тираду про протоколи та інші технологічні тонкощі, які одного разу вже довелося вислухати лідеру блока Кличка від спікера Києва.
От до цієї навченої фракції і рушив люд за відповіддю. Відповів їм Дмитро Андрієвський, який пообіцяв «стати на заваді планів Черновецького».
Значить плани продажу холдингу такі існують? – Чіткої відповіді на це запитання поки, що не дав ніхто.
А між тим у засобах масової, чи то інформації, чи то дезінформації з’явилися повідомлення у яких розумнющі піярщики переконують нас у тому, що холдинг таки варто продати, оскільки ціна його падає не по-днях, а по-хвилинах. І може настати такий момент коли нам всім доведеться складатися потом і кров’ю заробленими гривніками, аби тільки забрали б у нас цю, нікому не потрібну компанію. От слухаєш їх й так і хочеться сказати: «Панове, якщо надумаєте викидати цей, на ваш погляд, непотріб, скажіть куди. Я підберу».
